Методичні рекомендації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ МЕТАЛУРГІЇ ТА МАШИНОБУДУВАННЯ

Практичне використання проблемних методів навчання

на уроках виробничого навчання  з професії «Кухар»

-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ-

Підготувала:

майстер виробничого навчання

Химчак Жанна Вікторівна

Кривий Ріг - 2013

В даних методичних рекомендаціях розкривається методика доцільності використання в навчальному процесі виробничого навчання проблемних методів навчання: частково-пошукового, дослідницького, евристичного, проблемних дискусій,проблемних ситуацій. Крім цього розглядаються питання ефективності використання проблемних методів на уроках виробничого навчання, їх різновиди, педагогічні вимоги до їх структури та змісту, а також підготовка майстра виробничого навчання до проведення уроку .

Зміст

Вступ

1. Інноваційно-освітня технологія – сукупність інноваційних форм методів і засобів навчання і виховання................................ 6

2. Характеристика та різновиди проблемного навчання        19

3.Практичне використання проблемних методів майстром виробничого навчання.................................................................................... 26

4. Підготовка майстра виробничого навчання до уроку з використанням проблемного навчання.......................................... 27

Висновки ................................................................... 29

Список використаних джерел................................... 34

Вступ

Ефективність навчання значною мірою залежить від вибору і реалізації методів навчання, майстер виробничого навчання повинен полегшувати навчальний процес, залучаючи до нього учнів з метою допомоги їм у навчальному циклі. У психолого-педагогічній літературі поняття «метод» трактується по-різному. Метод навчання - це спосіб досягнення певної дидактичної мети.

Звичайно, важко точно визначити, які методи навчання найкраще підходять для того чи іншого уроку виробничого навчання. Багато чинників впливають на доцільність і ефективність різних методів навчання, тому при їх виборі потрібно звернути увагу на такі аспекти:

-   вибирати кращі методи згідно з тими знаннями, уміннями і навичками, на які ви робите установки;

-   при виборі методів навчання не забувати про мету і завдання конкретного уроку;

-   привносити різноманітність у навчальний процес;

-   використовувати такі методи, за допомогою яких можна якнайдовше утримувати увагу учнів;

-   надавати змогу кожному учню прийняти участь в уроці;

-   при виборі методів і форм навчання не забувати про реальні можливості учнів (працездатність, фізичний стан, підготовленість та інші) і майстра виробничого навчання .

Отже, далі ми розглянемо найпоширеніші методи навчання і, як їх можна застосовувати.

        

1. Інноваційно-освітня технологія-сукупність інноваційних форм методів і засобів навчання і виховання

Розвиток інноваційних процесів у освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

Інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності спрямована на оновлення системи освіти. Вона є результатом активності людини не стільки у пристосуванні до зовнішнього середовища, скільки у зміні його відповідно до особистих і суспільних потреб та інтересів.

Інноваційна діяльність, будучи складним і багатоплановим феноменом, своїм змістом охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об'єкта, на переведення його в якісно новий стан; системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових засобів; особливий вид творчої діяльності, що об'єднує різноманітні операції і дії, спрямовані на одержання нових знань, технологій, систем. Усі ці вияви характеризують інноваційну діяльність у педагогічній сфері.

Інноваційна педагогічна діяльність — заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.

Педагогічна діяльність завжди орієнтується на певний зміст, тобто на знання, які слід здобути у процесі навчання, та на якості особистості, які необхідно виховати. Залежно від того, які цінності домінують при цьому, педагогічна діяльність в освітніх перетвореннях може мати формуючий (традиційний) або розвивальний (гуманістичний) характер.

Пошук шляхів оновлення педагогічних систем здійснюється на різних рівнях: одні установи починають розробляти концепції оновлення, інші — вже сформувались як новий тип навчального закладу. Результатами інноваційних пошуків є якісно нові зразки освітніх систем, кожному з яких властиві специфічні структурно-організаційні особливості. Йдеться про нові типи навчальних закладів (адаптивні освітні установи, дитячі садки-школи, школи-лабораторії, гімназії, ліцеї тощо).

За всіх відмінностей у стратегії й тактиці виникнення альтернативних навчальних закладів є багато спільного. У кожному випадку основу цього процесу становить інноваційна педагогічна діяльність, яка має своїм наслідком не лише створення і функціонування закладів нового типу, тобто структурні зміни, а й реформуання, обґрунтування, розроблення якісно нових концептуальних засад.

Цільові, змістові та процесуальні особливості інноваційної освітньої системи моделюються передусім на основі гуманістично зорієнтованих педагогічних ідей і технологій, вони спрямовані на актуалізацію освітніх потреб особистості, яка росте й розвивається.

Інноваційна педагогічна діяльність може здійснюватися як у традиційних навчальних закладах (дошкільних установах, школах), так і в закладах нового типу. У традиційних та інноваційних закладах вона здебільшого здійснюється емпіричним шляхом, тобто шляхом проб і помилок. У закладах нового типу інноваційна діяльність виконує стабілізаційну (закріплення і збереження створеного раніше) і пошукову (спрямовану на зміну стану системи) функції, які відображають різні і взаємопов'язані рівні педагогічної діяльності у процесі її саморозвитку — репродуктивний (відтворюючий) і продуктивний (творчий). Репродуктивна діяльність заснована на відтворенні традиційних схем дій, спрямована на одержання заданого результату відомими засобами. Продуктивна діяльність пов'язана з формулюванням нових цілей і досягненням їх за допомогою нових засобів.

Інноваційна педагогічна діяльність є одним із видів продуктивної діяльності. Серед її обов'язкових компонентів особливу роль відіграє творчість. Надбання світової і вітчизняної педагогіки, сучасні науково-педагогічні дослідження та практичний досвід багатьох поколінь педагогів переконують у необхідності творчого елементу в педагогічній діяльності. Інноваційні процеси, інноваційна педагогічна діяльність без нього просто неможливі. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що її об'єктом і результатом є творення особистості, а не образу, як у мистецтві, чи механізму, конструкції — як у техніці. Педагогічний процес розглядають як спільну творчість (співтворчість) педагога й вихованця в ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини.

Провідною формою і важливою складовою інноваційної педагогічної діяльності є експеримент, результати якого збагачують новими знаннями про навчально-виховний процес, дають змогу переконатися на підставі педагогічної практики в ефективності нових ідей і технологій.

За змістом і функціональністю педагогічний експеримент може бути навчальним, дидактичним, науково-дослідним. Загалом експеримент у галузі освіти тлумачиться як метод пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених, контрольованих і керованих умовах досліджується педагогічне явище, триває пошук нового, ефективнішого способу розв'язання педагогічної проблеми; метод дослідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів.

Метою педагогічного експерименту є перевірка ефективності різних педагогічних впливів, тобто змісту, методів, прийомів, форм організації навчальної та виховної роботи. Він дає змогу встановити причинний зв'язок між педагогічними впливами та їх результатами (опануванням знань, умінь, розвитком здібностей, формуванням навичок поведінки тощо).

У педагогічній практиці часто невиправдано ототожнюють із поняттям «експеримент» близькі за змістом поняття «пошук», «пошукова робота», «дослід», «дослідно-експериментальна робота», «дослідницька робота», «власне експеримент», які означають фрагмент «власне експерименту». Насправді чим більше в педагогічній діяльності нового, інноваційного, тим ближча вона до власне експериментальної роботи, чим більше в ній відтворення, хоч і в нових умовах, відомих методів, прийомів, технологій тощо, тим ближча вона до дослідної роботи. Крім того, експеримент повинен бути належно організований.

Особливим видом педагогічного експерименту є інноваційний педагогічний експеримент.

Інноваційний педагогічний експеримент — метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності.

Як і в інших сферах діяльності, інноваційний педагогічний експеримент виконує не тільки оцінну, а й прагматичну (вивчення умов впровадження новацій) та прогностичну (визначення перспектив розвитку нововведення) функції. Його структура аналогічна структурі наукового експерименту, до якої належать:

— об'єкт і предмет дослідження;

— формулювання мети експерименту;

— визначення завдань і гіпотези експерименту;

— розроблення і вибір конкретних методик і методів дослідження;

— експертиза програми дослідження та етапи проведення експерименту.

Інноваційний педагогічний експеримент є важливим чинником інноваційної освіти, яка головною метою вважає формування в людини дослідницької позиції, виховання у неї ставлення до суспільства як до творчо-пошукового середовища.

Для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, важливе значення має вивчення педагогічного досвіду як джерела інноваційної діяльності. Особливий інтерес вони виявляють до таких його різновидів, як передовий і новаторський педагогічний досвід.

Передовий педагогічний досвід — навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв'язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів і засобів.

Головними критеріями передового педагогічного досвіду є:

— актуальність — відповідність досвіду найважливішим на певному етапі проблемам навчання і виховання;

— новизна — наявність у теорії та практиці раніше не відомих знань, форм і методів діяльності. Вона властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності;

— результативність — підвищення рівня розвитку дітей у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання учителем (вихователем) і дітьми сил і часу для досягнення результату;

— стабільність — використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу;

— раціональність — досягнення високих результатів за розумної інтенсифікації зусиль, засобів і використання часу;

— перспективність — можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.

Послуговуючись цими критеріями як своєрідними еталонами, можна оцінити рівень досягнення результатів у розвитку набутих на основі й у процесі безпосередньої педагогічної діяльності знань і навичок. Застосовувати їх слід сукупно, а не вибірково. Недооцінення ознак передового педагогічного досвіду може спричинити суб'єктивізм, помилкові, невиправдані оцінки, а перебільшення їх — формалізм.

Передовий педагогічний досвід, маючи багато спільного з новаторським досвідом, суттєво відрізняється від нього.

Новаторський педагогічний досвід — породжена радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність.

Залежно від змісту і конкретних результатів виокремлюють такі його види:

— дослідницький педагогічний досвід (суть його полягає в отриманні оригінальних даних, нерідко — відкриттів завдяки використанню пошуку);

— раціоналізаторський педагогічний досвід (його метою є вдосконалення практики навчання і виховання на основі використання творчих ідей).

Як правило, новаторський педагогічний досвід є результатом творчого пошуку, реалізації оригінальних, смислових педагогічних ідей. Певний потенціал перспективних ідей, які збагачують педагогічну практику, містить зразковий (репродуктивний) педагогічний досвід.

Зразковий (репродуктивний) педагогічний досвід — навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, яка забезпечує ефективне і якісне розв'язання завдань навчання і виховання.

Залежно від того, хто є автором чи носієм досвіду (окремий педагог, група вчителів або вихователів, методичне об'єднання працівників освітніх закладів району, міста, області та ін.), його класифікують як колективний, груповий або індивідуальний.

Педагогічний досвід, будучи продуктом творчого пошуку, експерименту педагогів-новаторів, за певних умов може стати унікальним надбанням усієї навчально-виховної системи. Відбувається це у процесі реалізації технології впровадження в освітню практику досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду. Цілеспрямованість, системність цієї роботи забезпечує система моделювання (створення) передового педагогічного досвіду.

2. Характеристика та різновиди проблемного навчання

Проблемне навчання базується на створенні мотивації особливого виду – проблемної мотивації,тому потребує відбору адекватного змісту навчального матеріалу,який повинен бути представлений (сконструйований) як ланцюг проблемних ситуацій.

Сутність проблемного навчання полягає у загострені діалектичного протиріччя між тим,що знає та вміє людина (учень) і неможливістю прямого застосування цих знань чи вмінь у нестандартних або критичних ситуаціях.

Проблемна ситуація відрізняється від звичайної (традиційної навчальної) тим,що традиційна має відоме учням рішення (або варіанти рішень). При вирішені проблемної ситуації необхідно висунути ряд гіпотез її вирішення і шляхом аналізу кожної обрати оптимальний варіант вирішення стосовно конкретної ситуації.

Проблемні ситуації можуть бути різними за характером невідомого, за цікавістю змісту, за рівнем проблемності .

Для успішної реалізації технології проблемного навчання необхідна наявність наступних складових:

- наявність оптимальної системи проблемних ситуацій та засобів їх створення (усного або письмового слова,відео – або мультимедійної демонстрації,наявність конфлікту тощо);

- відбір та використання найбільш актуальних, суттєвих професійних або соціальних задач (проблем);

- урахування особливостей проблемних ситуацій у різні періоди навчання або у різних видах учнівської діяльності;

- особистий підхід та майстерність педагога для активації пізнавально-творчої та пошукової діяльності учнів.

Окрім проблемних ситуацій існує така категорія навчання, як проблемне питання,особливістю якого є відсутність в учнів можливості дати на нього пряму однозначну відповідь.

Проблемне питання містить сховане протиріччя і дає можливість дати нетипову, неоднозначну відповідь, оскільки в їх попередньому досвіді немає готової схеми рішення даної проблеми.

Проблемне питання має містити пізнавальні утруднення і викликати інтерес учнів. Правильно сформоване проблемне запитання повинне сприяти появі в учнів додаткових запитань,при цьому мислення учнів являє собою процес суб’єктивного відкриття невідомого: від досягнутого рівня знань до наступного,який приводить до логічного розв’язання ним сформульованої проблеми.

Для правильного формулювання проблемних питань можна рекомендувати наступні ключові слова:

-   «Чим довести,що….?»

-   «Яке значення буде мати…?»

-   «Як переконатися,що саме цей спосіб раціональний?»

-   «Які умови необхідні для здійснення…?»

-   «Як необхідно змінити послідовність операцій,щоб…?»

-   «Як здійснити на практиці…?»

-   «Що відбудеться у випадку…?»

В процесі реалізації технології проблемного навчання найчастіше використовуються наступні проблемно-розвиваючі методи.

1.Частково-пошуковий

2.Дослідницький

3.Еврістичні

4.Проблемна дискусія

Частково-пошукові методи поступово долучають учнів до самостійного вирішення проблем в процесі проведення проблемних семінарів та дискусій,практично-лабораторних занять,евристичних бесід.

Майстер розробляє систему проблемних питань або ситуацій, відповіді та рішення на які опираються на вже сформовану базу знань учнів,але при цьому не містяться у попередніх знаннях. Таким чином проблемні запитання та ситуації викликають в учнів інтелектуальне утруднення і сприяють цілеспрямованій розумовій діяльності. В процесі вирішення учнями проблеми майстер придумує всілякі «підказки» та навідні питання,підсумовує головне, стимулює розумову творчість учнів.

Методи навчального дослідження забезпечують творчість,продуктивну діяльність та формування найбільш ефективних та міцних знань. Ці методи передбачають самостійне формування та рішення учнями проблеми в процесі виконання творчих проектів,навчальної дослідницької діяльності,підготовки публікацій,доповідей. При цьому контроль з боку майстра – мінімальний.

Евристичні методи приділяють увагу стимулюванню в учнів таких процедур розумової діяльності як абстрактне мислення,фантазія,генерація ідей,творча рефлексія тощо. При цьому звертається увага на розвиток в учнів спроможності аналізувати, прогнозувати та оцінювати явища, приймати оригінальні рішення, критично мислити.

Проблемна дискусія як метод навчання може бути визначена як:

-   Обговорення-суперечка,зіткнення різних точок зору,позицій,підходів;

-   Полеміка, цілеспрямоване, емоційне, пристрасне відстоювання своєї вже сформованої і незмінної позиції;

-   Навчальна діяльність групи учнів, які виконують ролі ведучих та учасників;

-   Процес спілкуванні, взаємодія учасників, спрямована на досягнення навчальних цілей, що має відповідну організацію місця і часу роботи;

-   Жвавий навчальний діалог;

-   Цілеспрямований і упорядкований обмін ідеями, судженнями, думками заради пошуку істини.

Керування ходом дискусії з боку педагога реалізується не через постійні директивні репліки чи констатацію власної позиції з кожного обговорюваного питання

Основним знаряддям педагога – керівника є проблемні запитання або формулювання проблемних ситуацій. Однією із найскладніших проблем,що постають перед педагогом – це його реакція на помилки учнів. Безумовне правило ведення дискусії – утримуватися від будь – якого (закритого чи відкритого) схвалення чи критики. У той же час педагог не повинен залишати без уваги нелогічність міркувань, явні протиріччя, необґрунтовані вислови.

Загальними підсумками дискусії є не лише завершення роздумів над проблемою, а й орієнтиром на подальші роздуми,можливим відправним моментом для переходу до вивчення нової теми

 3. Практичне використання проблемних методів майстром виробничого навчання

 Підготовка майстра виробничого навчання з використанням проблемного навчання

Ефективність уроку залежить від чіткого визначення дидактичних задач. При виробничому навчанні це вибір трудових прийомів та операцій, якими повинні оволодіти учні навчального закладу. Ефективне використання тої чи іншої організаційної форми навчання залежить від правильного вибору дидактичних засобів та методичних прийомів їх використання не тільки на кожному уроці чи занятті але і по окремих темах та предметові загалом. Тому майстрові необхідно провести аналіз наявних проблемних завдань та визначити при вивчені яких тем вони можуть бути використані.

Підготовка майстра до уроку не обмежується вибором проблемно-навчальних методів. Він повинен визначити для кожного уроку об’єм інформації, яка буде повідомлена учням. Для цього необхідно не тільки вибрати проблемний метод, але і визначити місце кожного методу в структурі уроку, а також тривалість його проведення. При цьому треба мати на увазі, що ці методи можуть бути використані на різних етапах формування в учнів вмінь та навичок .

При розкриті мети уроку, закріплені та конкретизації технічних понять, пояснені змісту трудових дій і способів їх виконання, при відтворенні учнями показаних майстром прийомів можуть бути використані проблемно–розвиваючі методи.

На вступному інструктажі, коли здійснюється контроль знань учнів та закріплення цих знань, а також повідомляється додаткова інформація, доцільно використовувати елементи проблемного навчання. Так, наприклад, при актуалізації опорних знань з попередньої теми «Приготування варених яєць» можна запропонувати учням вирішити таку проблемну ситуацію:

-   Чим довести,що при недотриманні температурного режиму жовток і білок будуть доведенні до готовності не рівномірно?

-        Що відбудеться,якщо подовжити термін варіння з 10 хвилин до 25 хв.?

Ефективність показу та пояснення прийомів вивчаємої операції, розгляду технологічних процесів виготовлення виробів підвищується, якщо майстер використовує фрагменти дослідницької роботи, що доповнюють та конкретизують цей показ робочих дій за елементами. При вивчені теми «Приготування розсипчастих страв» учням пропонується провести дослідницьку роботу, а висновки записати у відповідну таблицю. Учням видається індивідуальне завдання на проведення дослідницької роботи:

Висновки

У даних рекомендаціях, при проведенні уроків виробничого навчання, я пропоную використовувати методи проблемного навчання. Оскільки проблемні питання,розв’язання проблемних ситуацій змушує учнів мислити, експерементувати, дискусувати між собою, шукати вирішення проблеми у літературних джерелах. Вся ця діяльність породжує зацікавленість до навчання,до обраної професії і як результат – поліпшує успішність, добре засвоюються прийоми,методи,навички виконання практичних завдань,крім цього розширюється кругозір – міжпредметних зв’язків.

Індивідуальне завдання

до теми «Приготування страв з круп»

на проведення дослідницької роботи

Необхідно приготувати гречану розсипчасту кашу з не підсмаженої та підсмаженої крупи,провести аналіз,заповнити таблицю і зробити висновок.

Не підсмажена гречана крупа					Підсмажена гречана крупа
Консис-тенція	колір	аро-мат	смак	термін варіння	Консис-тенція	колір	аро-мат	смак	термін варіння

Висновок:

При цьому демонстрація дослідницьких прийомів сприяє створенню в учнів більш точної уяви про кожний трудовий прийом та характер рухів. На уроках виробничого навчання можна впроваджувати, також, елементи розв’язування проблемних ситуацій: перед учнями ставиться проблемна ситуація,яку вони мають вирішити. В цих випадках майстер спонукає їх практично підходити до ситуації або мислити з гумором.

Наприклад: тема уроку – « Приготування страв з яєць».

У меню підприємства вказана страва – яйця фаршировані. В процесі роботи виявилося,що яєць в коморі не має,а є яєчний порошок.

Питання : Як вийти з цього становища ?

І ось які варіанти виправлення ситуації пропонують учні:

1.Узгоджувати,при складанні меню,наявність сировини в коморі.

2.Використати яєчний порошок і приготувати омлет фарширований,оскільки начинка уже була приготовлена.

Розв’язання таких ситуацій або проблем примушує учнів згадувати набуті знання з технології приготування їжі,організації виробництва продукції. А це уже пошукова діяльність,заохочення до набуття більш широкого кола теоретичних знань.

На деяких уроках виробничого навчання майстер виробничого навчання може використовувати малюнки виробничих ситуацій,на яких показані порушення правил техніка безпеки,виробничої санітарії тощо. Учні письмово або усно вказують на порушення і на правила правильного виконання то чи іншої дії. Результатом є активізація знань, розвиток технологічного та логічного мислення.

Всі перераховані способи та методи проведення уроків виробничого навчання можна застосовувати почергово. Така по черговість дає можливість різноманітнити уроки, викликати в учнів більшу зацікавленість.

Учням дають проблемні ситуації, які можуть виникнути при приготуванні напівфабрикатів з січеної натуральної і котлетної маси. Необхідно виявити причини недоліків та шляхи попередження їх.

Проблема	Причина	Шляхи попередження
Маса при зберіганні стала сірою з неприємним запахом.	В масу додали цибулю або часник і зберігали.	Масу, в яку додали цибулю або часник, слід використати одразу.
Котлетна маса пісна	Використали пісну рибу	Слід додати сало-шпик (5-10%)
В котлетній масі шматки нерозмішаного хліба, вироби мають клейку консистенцію	Використали хліб свіжий або замочили у теплій воді	Слід брати черствий хліб і замочувати його в холодній воді або молоці
Борошняна паніровка відстала, мокра.	Борошно швидко вбирає вологу з маси	Напівфабрикати слід панірувати в борошні перед тепловою обробкою

Список використаних джерел

1.           Янцур М.С. Практикум з теорії і методики професійного навчання: Навчальний посібник для студентів, вчителів та майстрів виробничого навчання. – Рівне: РДГУ, 2000р. – с.161 .

2.     Антонець Л.І. та ін. Лабораторний практикум з предмета» Технологія приготування їжі». - Київ Факт,-2003р.,c.88.

3.     Білоусова С.Н.Організація виробництва на ПГХ. Навчальний посібник. – Ростов-на-Дону: Фенікс-, 2000p.,-c125.